среда, 12 июня 2013 г.
Презентація Катерина Білокур
Катерина Білокур
Катерина Білокур - відома українська художниця, яка здобула світову славу. Дана презентація містить матеріал про К. Білокур та репродукції її картин. Цю презентацію можна використати на уроках розвитку зв'язного мовлення.
Тема Образ
допитливого і здібного хлопчика Льоньки, його мрії й фантазії. Неповторний світ
дитинства у творі В.Близнеця «Звук
павутинки»
Мета: опрацьовуючи зміст твору, розкрити ставлення Льоньки до
природи, уміти
коментувати мрії й фантазії хлопчика;
звернути увагу на
призначення персонажа у творі, його
зв’язок із іншими героями; розвивати
творче мислення учнів,
їхню увагу, культуру зв’язного мовлення,
логічне мислення,
спостережливість; формувати
світогляд; виховувати почуття
любові до краси природи та активну
життєву позицію
Тип уроку: комбінований
І. Організаційний момент
ІІ. Оголошення теми й мети уроку
Мотивація навчальної діяльності Слайд 1
ІІІ. Основний зміст уроку
1. Бесіда
-
Чи бачили
ви коли-небудь павутинку? Яка вона?
(Слайди 2- 4)
-
Як ви
вважаєте, вона справді може звучати?
-
Хто з
героїв твору відчуває звук павутинки?
-
Чому
Льонька позбавлений дитячого спілкування?
-
Як він
вирішує проблему відсутності друга?
-
Хто такий
срібний чоловічок?
2. Цитування тексту
Учитель «Лежу й думаю: звідки він узявся, хоробрий такий чоловічок? Мабуть,
народився з крапель. Гусінь, метелики, коники,
рогаті жуки – всі вони народжуються з личинок або лялечок, натоптаних ватою. А
срібний чоловічок народився, мабуть, з падучої краплі. Краплина розбилась – бум!
– він тут же вискочив, стряхнувся і шмигнув під лаву. Там підсох, розправив
крильця і, як почув, що капає вода зі стелі,зразу ожив, та давай стрибать і
пурхать між краплями, і ловить їх, і дзенькать підківками. Такий дрібненький, а
нічого не боїться – ні темряви, ні павуків, ні Сопухи.»…
-
Як хлопчик
вирішив назвати його?
Зачитування тексту учнями С. 202
-
Гей, чоловіче, як тебе
звати? Гукнув я туди , де стоїть діжа й хитається чорна тінь.
Мовчок. Ані звуку. Тихо й
темно, як у вусі.
-Бумс! – раптом озвалась
крапля. «Ага! – зрадів я .- Тепер знаю: тебе звати Бумс».
-
Який
висновок зробив для себе Льонька?
Учитель. Оточуючий світ розкривається перед Льонькою все більше і
більше. Усе привертає до себе його увагу. І хлопчикові здається, що все на
світі має свої дверцята.
Цитування тексту.
« Мені здається: все, все на світі має свої дверцята. І
горище, і завалений погріб, і розчахнута бурею груша, і скеля над річкою. А
старий годинник із зозулею, а розбитий ліхтар, а бабина скриня? Вони теж
відкриваються. Треба тільки знайти, і
якщо не дверці, то щілину, віконце, дупло, розколину. Знайти і заглянути
всередину. І тоді таке побачиш, таке, чого ніхто й ніколи не бачив» С.203-204
-
Чому герой
твору природних істот називає народом?
-
Чи всі
можуть побачити цей світ?
Учитель. Слон Хортон випадково побачив
пушинку-пилинку, маленьке населення якої відчувало небезпеку й хотіло довести,
що вони є Хтось. І слон їх почув…
Перегляд кадрів із мультфільму «Хортон. Друзі мої, де
ви?»
-
У чому нас
переконують повість і мультфільм?
Учитель. Гадаю, ви переконалися в тому, що життя
набагато різноманітніше, ніж нам здається. Воно може бути в усьому, що нас
оточує. І це треба розуміти, помічати і враховувати. Адже для когось і наш
всесвіт може бути дрібною пушинкою. Що, коли завтра і нас не помітять?
-
Опишіть, як
Льонька з матір’ю готували обід.
-
Охарактеризуйте
образ Глипи.
-
Чому автор
повісті не уникнув розповіді про трагедію із Рексом?
-
Чи можна
Рекса вважати другом хлопця?
Цитування тексту
«Я встав. Звівся за мною
й пес ( а може, тінь піднялась), і ми тихо пройшли повз матір. Вона провела нас
збентеженим поглядом. «Який Рекс? – означав її погляд. – Що ти вигадуєш, сину?
Рекса нема, його вбив Глипа…» Хай сто раз убиває, а пес живий і все! Я не сам
іду на річку, ми вдвох – бачите?» С.206
-
Які
враження виникли в Льоньки під час першої зустрічі з Адамом?
-
Що
нового про світ дорослих дізнався
Льонька, спілкуючись із Адамом? Чим вразив Адам?
-
Чому Адам,
перебуваючи на річці, назвав цю місцевість раєм?
-
Чому
письменник стан здоров’я Адама порівнює з догораючою свічкою?
Цитування
тексту
« - Розумієш, Ленд, -
прищулив холодні очі Адам. – Є така невесела штука, називається білокрів’я… Ти бачив, як догорає свічка?
Потроху, поволі полум’я злизує
віск, аж до остатку. Так і хвороба – спалює кров, краплю за краплею, до
останньої кровинки. Лікарі дивуються з того, що я ще й досі живу… Та, мабуть,
недовго вже…» С.
212-213
-
Знаючи, що
залишилося зовсім мало прожити, чому Адам перебуває на сонці, будує греблю,
млинок?
-
Але «човен»
Адама «Іде на дно» - він помирає. Льонька шукає собі друга. З’являється
Ніна. Уявний чи реальний цей образ?
-
Хлопець не
може бути без Адама й хоче померти. Яка розмова між Льонькою й Ніною про життя
і смерть вплинула на осмислення хлопцем призначення людини на землі? У чому
полягає підтекст цієї розмови?
Цитування
тексту
« - Ніно, - сказав я
неголосно. – Я хочу померти. Тільки ненадовго. Хочу подивитися, що робиться
там, під землею. Ну, зберуться люди, поплачуть, поголосять, засиплять могилу і
підуть. А далі? А що тоді? Лежиш у домовині. Тихо. Чорно. І ось…відчиняються
двері, залізні, скрипучі, і ти встаєш
вниз, начебто в погріб, а там, серед мороку – густо людей, тих, що померли колись…
-
Не треба! – здригнулася
Ніна, й обличчя в неї стемніло. – Звідти ніхто не повертається… Я знала
багатьох, я з ними дружила, вони повиростали, і кого вбило, кого хвороба
задавила, - ніхто не повернувся. Не смій помирати, чуєш! – пристукнула вона кулачком
і строго глянула на мене. - І Адамові
скажи: хто помре, той більше не житиме.
Я сидів ошелешений. «Як
же так? – думав я. – Куди ж подінусь? Ось у мене руки, ноги, голова, на голові
чуб і вуха – хіба воно все пропаде? А я, крім того, бігаю, кричу, купаюсь, -
хіба й це зникне? І нічого від мене не залишеться на землі? Е, ні! Тут щось
вона, ця дівчина, переборщила». Я так і сказав їй: не вірю, щоб люди вмирали
зовсім.
Ніна замислилась. І
сказала повагом:
-
Так, люди не вмирають
зовсім. Коли вони лягають у землю і самі стають землею, то з них виростає трава
чи дерева. З добрих людей виростає щось добре – яблуні, бузок, маргаритки. А
хто злий, завидющий, то буде реп’яхом,
кропивою, лишаєм повзучим». С. 216-217
Учень читає
вірш «Свічки життя» ( О. Радченка)
По-різному горять свічки життя:
Одна – лиш мерехтить, інша – палає.
А ще в житті по-іншому буває:
Ледь загорівшись, свічечка згасає,
Не залишаючи сліда.
По-різному горять свічки життя:
Одні – для інших, інші – лиш для себе.
Одні горять, бо звикли, що так треба,
Другим горіти – це уже потреба,
Бо це – минуле й майбуття.
По-різному горять
свічки життя.
По-різному свічки життя згорають,
І по собі завжди вони лишають
Біль пам’яті,
який не забувають,
І біль пекучий забуття.
-
Хто впливав
на формування світогляду малого хлопця?
-
Які риси
характеру притаманні Льоньці? Зобразіть це у вигляді хмаринок ( Слайд 6)
Перевірка
роботи учнів. Зачитування школярами своїх
відповідей. (Слайд 7)
-
Чому Льоня
хоче якнайшвидше зробити для Ніни човна?
Цитування
тексту
«Я не міг уявити собі
Ніну без кораблика. На чому ж вона припливе сюди? А для мене Ніна завжди
пливтиме: з пухнастих хмар на землю, лугами – до річки, а річкою – до нашого
броду». С.220
-
Назвіть
образи – символи твору
Звук павутинки
– дивовижність і краса світу, вміння
відкрити його для себе.
Ніна – прекрасна пора в житті
людини – дитинство.
Кораблик – шлях у доросле життя (Слайд
8)
-
Чи
припливає «Ніна» до вас?
Слово
вчителя
Бажаю, щоб у вашому житті
завжди залишилися спогади про дитинство.
ІV. Підсумки уроку, обґрунтування оцінок
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра! (Л.
Забашта)
V. Домашнє завдання
Написати
невеликий твір-роздум на тему «Звук павутинки навколо мене» (Слайд 9)
7- 12 балів
Намалювати
ілюстрацію до найцікавішого моменту у творі
1-6 балів
Подписаться на:
Сообщения (Atom)