Тема  Образ допитливого і здібного хлопчика Льоньки, його мрії й фантазії. Неповторний світ дитинства у  творі В.Близнеця «Звук павутинки»

Мета: опрацьовуючи зміст твору, розкрити ставлення Льоньки  до

            природи, уміти коментувати мрії й фантазії хлопчика;

            звернути увагу на призначення персонажа у творі, його

            зв’язок із іншими героями; розвивати творче мислення учнів,

            їхню увагу, культуру зв’язного мовлення, логічне мислення,

            спостережливість; формувати світогляд; виховувати почуття

            любові до краси природи та активну життєву позицію

Тип уроку: комбінований

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

Мотивація навчальної діяльності     Слайд 1

ІІІ. Основний зміст уроку

1. Бесіда

-         Чи бачили ви коли-небудь павутинку? Яка вона?

(Слайди 2- 4)

-         Як ви вважаєте, вона справді може звучати?

-         Хто з героїв твору відчуває звук павутинки?

-         Чому Льонька позбавлений дитячого спілкування?

-         Як він вирішує проблему відсутності друга?

-         Хто такий срібний чоловічок?

2. Цитування тексту

   Учитель «Лежу й думаю: звідки він узявся, хоробрий такий чоловічок? Мабуть, народився з крапель. Гусінь, метелики, коники, рогаті жуки – всі вони народжуються з личинок або лялечок, натоптаних ватою. А срібний чоловічок народився, мабуть, з падучої краплі. Краплина розбилась – бум! – він тут же вискочив, стряхнувся і шмигнув під лаву. Там підсох, розправив крильця і, як почув, що капає вода зі стелі,зразу ожив, та давай стрибать і пурхать між краплями, і ловить їх, і дзенькать підківками. Такий дрібненький, а нічого не боїться – ні темряви, ні павуків, ні Сопухи.»… 

-           Як хлопчик вирішив назвати його?

  Зачитування тексту учнями  С. 202

-         Гей, чоловіче, як тебе звати? Гукнув я туди , де стоїть діжа й хитається чорна тінь.

Мовчок. Ані звуку. Тихо й темно, як у вусі.

-Бумс! – раптом озвалась крапля. «Ага! – зрадів я .- Тепер знаю: тебе звати Бумс».

-         Який висновок зробив для себе Льонька?

Учитель.  Оточуючий світ розкривається перед Льонькою все більше і більше. Усе привертає до себе його увагу. І хлопчикові здається, що все на світі має свої дверцята.

  Цитування тексту.

« Мені здається: все, все на світі має свої дверцята. І горище, і завалений погріб, і розчахнута бурею груша, і скеля над річкою. А старий годинник із зозулею, а розбитий ліхтар, а бабина скриня? Вони теж відкриваються. Треба тільки знайти,  і якщо не дверці, то щілину, віконце, дупло, розколину. Знайти і заглянути всередину. І тоді таке побачиш, таке, чого ніхто й ніколи не бачив» С.203-204

-         Чому герой твору природних істот називає народом?

-         Чи всі можуть побачити цей світ?

Учитель. Слон Хортон випадково побачив пушинку-пилинку, маленьке населення якої відчувало небезпеку й хотіло довести, що вони є Хтось. І слон їх почув…

Перегляд кадрів із мультфільму «Хортон. Друзі мої, де ви?»

-         У чому нас переконують повість і мультфільм?

Учитель. Гадаю, ви переконалися в тому, що життя набагато різноманітніше, ніж нам здається. Воно може бути в усьому, що нас оточує. І це треба розуміти, помічати і враховувати. Адже для когось і наш всесвіт може бути дрібною пушинкою. Що, коли завтра і нас не помітять?

-         Опишіть, як Льонька з матір’ю готували обід.

-         Охарактеризуйте образ Глипи.

-         Чому автор повісті не уникнув розповіді про трагедію із Рексом?

-         Чи можна Рекса вважати другом хлопця?

  Цитування тексту

«Я встав. Звівся за мною й пес ( а може, тінь піднялась), і ми тихо пройшли повз матір. Вона провела нас збентеженим поглядом. «Який Рекс? – означав її погляд. – Що ти вигадуєш, сину? Рекса нема, його вбив Глипа…» Хай сто раз убиває, а пес живий і все! Я не сам іду на річку, ми вдвох – бачите?» С.206

-         Які враження виникли в Льоньки під час першої зустрічі з Адамом?

-         Що нового  про світ дорослих дізнався Льонька, спілкуючись із Адамом? Чим вразив Адам?

-         Чому Адам, перебуваючи на річці, назвав цю місцевість раєм?

-         Чому письменник стан здоров’я Адама порівнює з догораючою свічкою?

   Цитування тексту

« - Розумієш, Ленд, - прищулив холодні очі Адам. – Є така невесела штука, називається білокрів’я… Ти бачив, як догорає свічка? Потроху, поволі полум’я злизує віск, аж до остатку. Так і хвороба – спалює кров, краплю за краплею, до останньої кровинки. Лікарі дивуються з того, що я ще й досі живу… Та, мабуть, недовго вже…» С. 212-213

-         Знаючи, що залишилося зовсім мало прожити, чому Адам перебуває на сонці, будує греблю, млинок?

-         Але «човен» Адама «Іде на дно» - він помирає. Льонька шукає собі друга. З’являється Ніна. Уявний чи реальний цей образ?

-         Хлопець не може бути без Адама й хоче померти. Яка розмова між Льонькою й Ніною про життя і смерть вплинула на осмислення хлопцем призначення людини на землі? У чому полягає підтекст цієї розмови?

   Цитування тексту

« - Ніно, - сказав я неголосно. – Я хочу померти. Тільки ненадовго. Хочу подивитися, що робиться там, під землею. Ну, зберуться люди, поплачуть, поголосять, засиплять могилу і підуть. А далі? А що тоді? Лежиш у домовині. Тихо. Чорно. І ось…відчиняються двері, залізні, скрипучі, і ти  встаєш вниз, начебто в погріб, а там, серед мороку – густо людей, тих, що померли колись…

-         Не треба! – здригнулася Ніна, й обличчя в неї стемніло. – Звідти ніхто не повертається… Я знала багатьох, я з ними дружила, вони повиростали, і кого вбило, кого хвороба задавила, - ніхто не повернувся. Не смій помирати, чуєш! – пристукнула вона кулачком і строго глянула на мене. -  І Адамові скажи: хто помре, той більше не житиме.

Я сидів ошелешений. «Як же так? – думав я. – Куди ж подінусь? Ось у мене руки, ноги, голова, на голові чуб і вуха – хіба воно все пропаде? А я, крім того, бігаю, кричу, купаюсь, - хіба й це зникне? І нічого від мене не залишеться на землі? Е, ні! Тут щось вона, ця дівчина, переборщила». Я так і сказав їй: не вірю, щоб люди вмирали зовсім.

Ніна замислилась. І сказала повагом:

-         Так, люди не вмирають зовсім. Коли вони лягають у землю і самі стають землею, то з них виростає трава чи дерева. З добрих людей виростає щось добре – яблуні, бузок, маргаритки. А хто злий, завидющий, то буде реп’яхом, кропивою, лишаєм повзучим». С. 216-217

     Учень читає вірш «Свічки життя» ( О. Радченка)

По-різному горять свічки життя:

Одна – лиш мерехтить, інша – палає.

А ще в житті по-іншому буває:

Ледь загорівшись, свічечка згасає,

Не залишаючи сліда.

По-різному горять свічки життя:

Одні – для інших, інші – лиш для себе.

Одні горять, бо звикли, що так треба,

Другим горіти – це уже потреба,

Бо це – минуле й майбуття.

 По-різному горять свічки життя.

По-різному свічки життя згорають,

І по собі завжди вони лишають

Біль пам’яті, який не забувають,

І біль пекучий забуття.

-         Хто впливав на формування світогляду малого хлопця?

-         Які риси характеру притаманні Льоньці? Зобразіть це у вигляді хмаринок ( Слайд 6)

Перевірка роботи учнів. Зачитування  школярами своїх відповідей. (Слайд 7)

-         Чому Льоня хоче якнайшвидше зробити для Ніни човна?

   Цитування тексту

«Я не міг уявити собі Ніну без кораблика. На чому ж вона припливе сюди? А для мене Ніна завжди пливтиме: з пухнастих хмар на землю, лугами – до річки, а річкою – до нашого броду». С.220

-         Назвіть образи – символи твору

Звук павутинки – дивовижність і краса  світу, вміння відкрити його для себе.

Ніна – прекрасна пора в житті людини – дитинство.

Кораблик – шлях у доросле життя (Слайд 8)

-         Чи припливає «Ніна» до вас?

   Слово вчителя

Бажаю, щоб у вашому житті завжди залишилися спогади про дитинство.

ІV. Підсумки уроку, обґрунтування оцінок

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра! (Л. Забашта)

V. Домашнє завдання

Написати невеликий твір-роздум на тему «Звук павутинки навколо мене» (Слайд 9)    7- 12 балів

Намалювати ілюстрацію до найцікавішого моменту у творі      1-6 балів